субота, 21 березня 2015 р.

Розмова

- Ну, що? Довго ще валятимешся в цій багнюці?
- Іди в...
- Та вже чув то все. Ходив вже всюди куди Ти мене посилав, - Ангел криво посміхнувся. В очах відблиснув жаль до Людини і одразу пропав, - і неодноразово, любиш Ти вказувати кому і куда йти...
- Вставай давай, досить! Он яка дорога в тебе по переду, - Ангел махнув крилом, наче показуючи куди саме йти.
- Яка вона? - прохрипіла Людина, силячись підняти голову,
- Вставай і побачиш, - Божа істота зовсім так по людськи присіла коло Людини навколішки, намагаючись не забруднитися.
- Відірви голову від тої багнюки жалю до себе, підіймайся і ходімо. Покажу Тобі все...
- Але ж мені ТАК боляче! - здавлений крик вилетів крізь зуби.
- Знаю… Знаю я все про Тебе, Людино...
- Чого я впав? Чому така не справедливість… Я ж… - Людина знову опустила голову в багно.
- Так треба… Так буде краще… - Ангел дивився кудись в тому напрямку, що крилом махав.
- Замовкни!!! - Людина з останніх сил відірвала голову від калюжі сліз.
- Де Ти був коли я падав? Ти ж Ангел! Ти мав мене захистити, підхопити!!!
- Це і зробив… Просто з того місця де Ти лежиш цього не видно… - пробурмотів під ніс Ангел.
- Скільки разів я Тобі шепотів, підказував, та Ти оглух, будуючи свої повітряні замки
- Можеш сказати, об що я так перечипився? Чому так сталося? - попросила Людина, підтягуючи лікті до себе, намагаючись хоч трохи піднятися.
- Так можу. Це твої ілюзії, фантазії… Ти жив у надуманому Тобою світі. І він зник. Як мильна бульбашка, як тільки Ти вирішив жити в ньому повністю...
- Але ж я був там щасливим… 
- Так був… Та так довго це не могло тривати… Потрібно було рухатися, втілювати свої мрії. З повітряного замку будувати справжній... А Ти тільки мріяв… 
- Як же ж воно болить, - Людина спробувала підвестись, - дай мені руку, чи то крило.
- Не можу, Ти повинен сам підвестися. Розумієш. Сам… - Ангел різко випрямився розгорнувши могутні крила.
- Ммммммррррр - , підтягнуючи коліна і різко випрямляючи руки, з горла Людини вирвався хрип. 
Так стоячи на четвереньках, повернув голову до Ангела, заглядаючи йому у вічі, запитав:
- Скажи мені Ангеле, цей біль мене колись?

- Ні… Ти станеш сильнішим і навчишся з ним жити…

Немає коментарів:

Дописати коментар