Живи...

Спитала: як я знайду його? ....
- Ти відчуєшь це!..

Посмішка ніжна і лагідна так і залишилася на його обличчі...

- Я не вірю! - кричав Він, танцюючи танець з Нею на руках, по серед нічного міста, - таке щастя і все моє!!!
- Наше, лагідно промовила Вона, - наше...

Мчала в кареті швидкої допомоги. Знову те Чортове перехрестя, що не місяць, там жахлива аварія. Пригадала, як завжди хвилюється коли проїжджають тим перехрестям - Ой! А Він тільки посміхається, бере Її за руку, кладе на важіль переключення швидкостей і вони так їдуть...

Відчинивши двері, почув ще здалеку запамарочлевий запах чогось смачненького і Її спів. Вона любила співати коли на одинці залишалася... Вже пройшло пів року як вони разом. Вляглися перші шаленства дзвінків, переписок, зустрічей, поцілунків, близкості. Подорослішали стосунки... Запах ароматизованих свічок в кімнаті, ніжні дотики, і щастя засинати разом...

Хтось викликав швидку. Та через затори, приїхала вона вже пізно...

Дихав дуже спокійно, болю не було, тільки дуже хотілося цигарки. Очі повільно закривалися... З пітьми забуття останнім вогняним спалахом виринуло Її обличчя...

Крик так і залишився у серці...
Чортове перехрестя... Чортове...
Вона не встигла...

Спитала: як я знайду його? ....
- Ти відчуєшь це!..
- А врятую?
Крило ангела ніжно торкнулося Душі...
- Живи...