субота, 22 лютого 2014 р.

Герої не помирають... Вони стають Архангелами на небесах... Вони, наша Небесна Сотня, допомагатумуть нам, та дітям нашим, і онукам нашим будвати та прославляти неньку нашу Україну... Незгасне пам'ять про Героїв наших...

понеділок, 17 лютого 2014 р.

Сіре...

Це був шедевр… не відірвати очей від нього… чорне та біле злилось на ньому в єдине, в таке сіре… таке неначе шепіт… спочатку був червоний крик першого мазку… а може не першого… здається то червоне було на зеленому… та тепер це не важливо… сірий спокій шепоту, завершений шедевр… та в тому сірому шепоті, як придивитись, краплини червоно- зеленого безумства... а ще там був звук сурм... Звук сурм накривав собою войовничі крики та брязкання обладунків…такий тягучий, такий наче в сірому зелене чи червоне... битва... йде битва... жорстока... не день, не ніч а тисячоліття тисячоліть… ніхто з безсмертних не пам’ятає чому... що відстоюють, заради чого в чиє ім'я триває та битва… Знищити... знищити, безсмертного - ха! не знищити того хто незнищенний… а ні чорним, а ні білим… не має смерті в тих хто безсмертних! є червона кров, є зелена трава! а смерті Н-Е-М-А-Є! стерто мазками з пам'яті коли, хто сав чорним, білим… йде битва… не мають часу на відпочинок ті хто рветься у бій - потрібно йти у бій… бій - в якому живуть, яким живуть... сурми кличуть до бою… армагедон - хтось ж дав назву тому… Хтось, десь, осторонь таким безумно спокійним поглядом дивиться на битву… холодний блиск розому в очах змінюється безуством болю, трагедією родості перемоги… немає перемоги в тому… є червона кров та зелена трава, є білі та чорні... а перемоги немає… немає Це був шедевр…