tag:blogger.com,1999:blog-62498920327665769472024-03-05T18:05:11.496+02:00Маю потребу говорити - тому пишуUnknownnoreply@blogger.comBlogger99125tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-37525763288061622622018-03-31T13:33:00.002+03:002018-03-31T13:33:40.816+03:00Про хвіст, гниття, сморід та Плутарха Колись у розмові використав розхожу фразу: «риба гниє з глови» у відповідь отримав: «це відмазка для хвоста». Довгий час сприймав ці фрази як просту гру слів, доки не вирішив «покопати» в цьому напрямку.<br />
І так, мікро дослідження:<br />
- авторство даного виразу приписують давньогрецькому філософу Плутарху, от тільки фраза у прекладі звучить: « риба починає пахнути/смердіти з голови». Важливий момент - «починає пахнути/смердіти», а не «гнити». Тобто, скоріш за все, автор говорить про те, що коли риба гниє (всередині) запах починається з голови, бо там знаходяться з’ябра через які і відчувається неприємний запах.Відмінність понять «гнити» і «пахнути/смердіти» дуже вагома відмінність. У випадку «гнити» - це початок процесу, у випадку «пахнути/смердіти» - це наслідок процесу.Тепер для мене став зрозумілим зміст: « відмазки для хвоста». Хвіст теж гниє з середини от тільки запах чутно через з’ябри які розташовані близько голови.Дане мікро дослідження можна інтерпретувати до політики, до бізнесу, до життя, та я просто хотів зрозуміти чому «гниє голова» а «хвіст відмазується».Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-57645487503777038122018-01-20T16:39:00.000+02:002018-01-20T16:41:16.589+02:00Шість днів.<div class="p1">
Творив господь шість днів.<span class="Apple-converted-space"> </span></div>
<div class="p1">
Шість довгих днів, не тих днів що людських, а тих що Божих. Творив старанно по Божому, творив і посміхався. Творив і вже безмежно, по Божому, любив свої творіння. Творив шість днів. Втомився. На сьомий день замислився.<span class="Apple-converted-space"> </span></div>
<div class="p1">
Сидів та думав про творіння свої. Чи добре їм буде у створеному? Так, буде! Пройдуть свій шлях, той який оберуть. Пройдуть та прийдуть до Батька свого. Прийдуть усі. Прийдуть бо в любові ростуть.<span class="Apple-converted-space"> </span></div>
<div class="p1">
Посміхнувся та пішов. Його ж діти до нього прийдуть. Пішов…</div>
<div class="p1">
А що ж діти…<span class="Apple-converted-space"> </span></div>
<div class="p1">
А далі ви й самі знаєте…</div>
<div class="p1">
А він десь там чекає…<span class="Apple-converted-space"> </span></div>
<style type="text/css">
p.p1 {margin: 0.0px 0.0px 0.0px 0.0px; font: 12.0px 'Helvetica Neue'; color: #454545}
</style>
<br />
<div class="p1">
Посміхається…<span class="Apple-converted-space"> </span></div>
<div class="p1">
<span class="Apple-converted-space">Діти ж прийдуть...</span></div>
<div class="p1">
<span class="Apple-converted-space"><br /></span>
<span class="Apple-converted-space">Привсячується Вогнику.</span></div>
<div class="p1">
<span class="Apple-converted-space"><br /></span></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-13189680965239978612016-09-23T22:37:00.001+03:002016-09-23T22:37:08.989+03:00Не йди<p dir="ltr">Ну привіт Самотність...<br>
Я так тебе боявся<br>
Так лякався і уникав<br>
А потім збагнув і прийняв...</p>
<p dir="ltr">Збагнув що навіть у шумі<br>
Буденному вулиці шумі<br>
Ти є там завжди...<br>
Ти всюди зі мною</p>
<p dir="ltr">Коли зрозумів всю твою велич<br>
Пустив тебе в душу<br>
Як добрий господар<br>
нІчого тобі на шумі стояти</p>
<p dir="ltr">Заходь у душу, як в свою кімнату<br>
Заходь і живи...<br>
Живи у мені<br>
Скільки треба тобі<br>
Не йди...<br>
Буть тут і поруч...<br>
Я звик вже до тебе<br>
З тобою вже добре...</p>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-69864432293932088282016-07-01T11:02:00.001+03:002016-07-01T11:02:49.896+03:00Запах Навіть через запах плісені та горілого він відчував нотки запаху тих квітів з її Ангельського віночка...<br />
- Як через сотні чи то тисячі років, десятки війн і пожарищ, збереглися ці стіни???<br />
Навіть сам він, Диявол,
не розумів як їм це вдалося...<br />
Ходив руїнами і пам’ять услужливо відмальовувала стіни...<br />
Стіни та Її..<br />
<br />
Яка ж це була пристрасть! Ах!!!<br />
Не раз, Він нашіптував ту історію різним писакам.
Не вміють вони слухати!<br />
Навіть продавши Душі, не розуміли що таке пристрасть!!!<br />
Знебарвлювали ту розповідь - коханням, радістю, горем, жалістю!<br />
А ті хто малював цю пристрасть, ніяк не могли підібрати, знайти фарб. Фарб щоб бодай відголоски відобразити. Фарби то зтікала плямами, то сохли, залишаючи по собі тріщини на полотні...<br />
Невдахи!!<br />
<br />
Це була чиста пристрать!<br />
Чиста як сама матінка Пітьма!<br />
Без будь якого домішку!<br />
Пристрасть і більш нічого!<br />
Він Диявол! Вона Ангел!<br />
Темрява і Світло!<br />
Як сміх і плач немовляти!<br />
<br />
Вони зустрілися поглядами кріз світи і воплотилися у цьому місці, в цій оселі...<br />
І кохали одне одного тут...<br />
Так кохали як можуть це робити тільки ВОНИ!<br />
На межі Смерті Світла та Народження Пустоти!<br />
На межі вічної мерзлоти мозку, та вічного горіння Душі!<br />
Летіли на білих крилах охоплених чорним полум’ям!<br />
Летіли так, що а ж всесвіт тріщав по усім швам!<br />
Кохали одне одного без любові, без майбутнього, без минулого!<br />
К-о-х-а-л-и!<br />
Коли вибух насолоди розтер їх в попіл Небес і Пекла, вмирали світи, та народжувались зірки!..<br />
і вмить, всесвіт покрило кригою Пекла...<br />
<br />
тільки запах Ангельських квітів...<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhv-5DY1kDVZZJydJpDwClov-RMDRBu4TuN2QuIBT2YGTT5t9KT21G8nyKftee_2KOGxjRL7d0-W4uRX5lKCb9-Aq4zv-F7flMPjR_oFMANwO7sU39QrGLvsoBHKXPMXdxnYb008XYPuHT4/s1600/%25D0%2597%25D0%25BE%25D0%25B1%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25B6%25D0%25B5%25D0%25BD%25D0%25BD%25D1%258F1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="300" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhv-5DY1kDVZZJydJpDwClov-RMDRBu4TuN2QuIBT2YGTT5t9KT21G8nyKftee_2KOGxjRL7d0-W4uRX5lKCb9-Aq4zv-F7flMPjR_oFMANwO7sU39QrGLvsoBHKXPMXdxnYb008XYPuHT4/s400/%25D0%2597%25D0%25BE%25D0%25B1%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25B6%25D0%25B5%25D0%25BD%25D0%25BD%25D1%258F1.jpg" width="400" /></a></div>
<br />Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-60374078490305267502016-06-30T22:47:00.003+03:002016-06-30T22:48:25.719+03:00бити поклони та молитися...<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Навіяло фразою:
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
"Он сказал, что нет таких сил, которые не пускали бы в рай грешную душу — просто она сама не желает туда идти" (с) Чапаєв і Пустота. Пєлєвін...
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<br /></div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Вони р'яно молилися і розбивали чоло в кров. Та що там в кров! В місиво криваве, з уламків черепів та мозку. Від тих ударів здригалося все навкруги. Зводили до верху, зкам'янілі обличчя, і молились. Чи молились? Колись, мабуть... А зараз це безкінечний стогін. Стогін без слів і змісту, без вдячності і покорності...
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Хтось завивав, хтось шепотом стогнав...
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Очі, випаленені вогнем фанатизму і ненависті (бо немає у фанатизмі а ні любові, а ні доброти), білими плямами застигли як у предсмертних муках...
</div>
<!--?xml version="1.0" encoding="UTF-8" standalone="no"?-->
<br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
І так з віку у вік, розбивали , стогнали і знову розбивали голови, відбували свій безкінечний вік грішні душі у пеклі. Та хоч ворота Раю були поруч, завжди відчинені для них, душі ті небажали йти туди. Їм треба бити поклони та молитися...<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_ZQK0FM2DbZt5zdkJyTPhW7-keSl1bDS-sh1fiaxhF8KbDPVbtL5-1dF84Zghg3o_fE_B42Y-6-CB1WcRnw6tz75ofHgImxuWRH61vNqx6QNcobYQGAsbfbcRVUziH8BZk7SwcnszoNv2/s1600/%25D0%2597%25D0%25BE%25D0%25B1%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25B6%25D0%25B5%25D0%25BD%25D0%25BD%25D1%258F.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_ZQK0FM2DbZt5zdkJyTPhW7-keSl1bDS-sh1fiaxhF8KbDPVbtL5-1dF84Zghg3o_fE_B42Y-6-CB1WcRnw6tz75ofHgImxuWRH61vNqx6QNcobYQGAsbfbcRVUziH8BZk7SwcnszoNv2/s640/%25D0%2597%25D0%25BE%25D0%25B1%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25B6%25D0%25B5%25D0%25BD%25D0%25BD%25D1%258F.jpg" width="360" /></a></div>
<br /></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-14103491748459059702016-04-14T22:05:00.001+03:002016-04-14T22:05:58.340+03:00Бумер<p dir="ltr">Це не оповідка, це історія з мого життя...<br>
Якось , втомлений та зденервований, після невдалого тренування, повертався я додому. В салоні автівки негучно грала музика, поволі рухався у вечірньому потоці до дому. Львів, навіть той що називають Новий, це хитромудре плетіння невеличких, як за довжиною так і шириною, вуличок. Плетуся по одній такій вулиці, що зветься Козельницька. Львів'яни знають, вуличка з купою люків, ям, з двостороннім рухом, та дуже незручим нерегульованим перехрестям, через яке вічні корки. До омріяного повороту на Панаса Мирного, де вже можна буде притопити, метрів п'ятдесят. Звідкілясь, з далека почувся надривний гуркіт потужного двигуна, що підсилювався звуком клаксону. Як завжди, подумав я, хтось найрозумніший преться поміж рядами, лякаючи і пішоходів і вдіїв. Так і є, практично на зустріч мені вискакує чорний бумер. Ну знаєте, такий класично бандитьський, оспіваний попсою, омріяний гопотою. Моргає дальнім світлом, розпихуючи як попутній так і зустрічний потік. Я на ту мить як раз входив у поворот. Швидкість невелика, втома і не дуже багатий водійський досвід заставили мене викрутити кермо так, що вїхав я аж на бордюр. Бумер, навіть не пригальмував, навпаки вдавивши газ і клаксон понісся далі. Відвішавши у сторону БеЕмВу весь свій ненормативний сленг, без пригод добрався в той вечір до дому. І забув про той випадок.<br>
Пройшло трохи часу, придурків на дорогах ставало дедалі більше. В кожній порядній львівській кУмпанії можна завжди поговорити про бардак на дорогах і погану погоду.<br>
Так і сталося. Зустрів товариша з кУмпанією. Присів до них попити кави. Сидимо на терасі, запашна кава, прємна розмова про придурків на дорогах, а поруч парковка і чорий бумер. Згадав я той випадок. Сиджу, розповідаю так як вмію, з красним слівцем, з емоціями, а коли закінчив хлопчина, з кУмпанії товариша, подивився мені в очі і тихо сказав:<br>
- це був я. В мене вмирала мама. Я поспішав... не встиг...<br>
Я просто піднявся і пішов...<br>
Не потрібно засуджувати людей, ми ж не знаємо усієї історії...</p>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-49400980597996701472016-03-01T10:23:00.000+02:002016-03-01T10:23:47.833+02:00ЛініїПровів лінію<br />
З права на ліво<br />
Підкреслив текст<br />
А наче життя<br />
<br />
Ще один шмат<br />
Ліг на папері<br />
І одразу ж провалився<br />
У забуття<br />
<br />
Креслю і креслю<br />
Десь слово, десь лінію<br />
Спогади, мрії, думки<br />
Відчуття<br />
<br />
Пишу на папері<br />
Історію вигадану<br />
Для себе? Для неї?<br />
та неважливо<br />
Все це мина...Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-8668186592654563162016-03-01T09:46:00.002+02:002016-03-01T09:46:28.563+02:00Йшли<!--?xml version="1.0" encoding="UTF-8" standalone="no"?-->
<span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">І кожен йшов туди як міг</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Хтось повз, хтось швидко біг</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Хтось опирався на плече</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">А хтось ховав своє лице</span><br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<br /></div>
<span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Всі йшли у верх, туди</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">До цілі, до великої мети</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Чи навпростець, чи навкруги</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Всі йшли бо треба йти</span><br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<br /></div>
<span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Ніхто не знав чого туди</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Ніхто нікого не питав куди</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Йшли собі, повзли, біжали</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Та до вершин не поспішали</span><br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<br /></div>
<span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Прокльони в плечі, зневага заднім</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Іти вперед в потоці люднім</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Невибитсь з загального змагання</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Пусте намарне намагання</span><br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<br /></div>
<span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">У тім людськім потоці рождалися</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">У ньому жили, старіли, кохалися</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Вмирали всі на тому шляху</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Ніхто не вбачав в тому гріху</span><br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<br /></div>
<span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Та колись дитина народилася</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Що бігти впотоці зі всіма втомилася</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Байдуже їй було до прокльонів</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Не бачила вона жодних кордонів</span><br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<br /></div>
<span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Кордонів щоб вибрати свій шлях</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Та хтось знайшов в дорозі цвях</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">А потім щей колоду притягли</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Побили, прибили та далі пішли</span><br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<br /></div>
<span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Ніхто і не знав тай не хотів знати</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Що дитина ця обрала сама</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Свій шлях розпятою на колоді лежати</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">За їх гріхи молить небеса</span><br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
</div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-36254255309261314432016-03-01T09:42:00.000+02:002016-03-01T09:42:02.475+02:00Бородатий Муз<div class="p1">
<span class="s1">- Ти точно муза? - все ще з переляком Письменниця дивилася на нього. Хильнувши з пляшки незрозумілої рідини, від якої навіть повітря ніби ставало густішим. Муз безцеремонно всівся на старе потерте шкіряне крісло, жбурнув кудись недопалок та витягнув довжележні ноги.</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Ага, - почухавши трохи сиву щітину, відповів Муз.</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- А я завжди вважала, - поправивши перев'язані на переніссі лейкопластером окуляри, все ще нервуючи, Письменниця продовжувала,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- вважала що Муза це така.., така фея з арфою і крильцями, що нашіптує...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Ти на себе дивилася? - брутально перебивши, Муз дістав десь з нетрів колись білої тоги пачку цигарок,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- зкручене волосся, старий заношений халат, натягнутий на ґудз нервів, очі шкляні, і фею їй подавай...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Клацнувши пальцями, як запальничкою Муз запалив цигарку,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- коли Ти в останнє виходила на вулицю? Коли в останнє просто посміхалася сонцю, повітрю, раділа? Коли в останнє посправжньому злилася, кричала? Навіть кіт від Тебе і той втік!!!</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Я... я...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Ти, ти!!! - Муз підвищив голос та нахилився до Письменниці, обдавши її випарами незрозумілого напою,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- коли ти написала отой Перший роман, Тобі потрібна була дівчисько з арфою? Га? Ти сіла і написала. Чого? - Пляшка знову перевернулася,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- бо закохана була.., - з зітханням, пробормотав Муз,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Ні!!!! - Письменниця аж випрямилася на своїй маленькій табуретці, що вже багато місяців слугувала їй робочим столом, троном, а подейкуди і ліжком,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- ні... я… мені… мені просто писалося... то була Муза...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Муза, муза, муза, - кривляючись Муз закигув ногу на ногу та струснув попіл на старенький килим, - яка ще, нафіг, мууууза? Ти тоді навіть і не чула про Музу! Ти просто писала!!! Взяла і написала! І, чесно кажучи, написала сильно! А потім що? Що, я тебе питаю?</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Муз знову перехилив вже майже пусту пляшку,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- оці пошуки гармонії, внутрішнього світу... "вибач, мені треба знайти себе" - кривляючись Муз цитував слова Письменниці, ті слова, після яких вона залишилася сама. Письменниця потупила погдяд, бормочучи щось собі під ніс...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- і шо знайшла хоть щось? Га? Подорожі по світу то є добре, а шукати потрібно в СЕРЕДИНІ СЕБЕ!</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Ота купа цяцьок, - Муз тикнув пальцем в куток кімнати, куди були звалені обереги якихось східних шаманів, молитовні палички тібетців, прапорці з ієрогліфами китайських монахів, і ще багато багато усілякого сміття,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- для чого воно, тобі? Га? - нова цигарка відправилася в куток натянутих вуст,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- знайшла те що шукала? Чи втратила? - цівочка диму від цигарки, малювала у задушливій кімнаті, візерунки арф, нот, листків паперів, та полум’я що все це пожирало.</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Письменниця дивилася на все це і помалу в її очі повералося життя.</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Життя та сльози...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Сльози помаленьку почали скочуватися щоками до долу...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Так ось або ти перестанеш шукати усіляку хєрню і заглянеш в свою Душу, або я повернуся і так...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Муз махнув рукою, що аж пляшка вислизнула з руки і брязкаючи покотилася по підлозі під стіл...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Від шуму пляшки, що котилася Письменниця прокинулася,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- насниться ж таке, - пробурмотіла та відчула, що в Душі щось почало невпинно наростати. Швидко вмилася, одягнулася, згрібла весь мотлох зі столу в сміттєвий мішок, широко відчинила вікна сонечку і побігла на вулицю.</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Викину сміття та прогуляюся...</span></div>
<br />
<div class="p1">
<span class="s1">В кімнаті одразу стало якось весело, чи то блиск промінчика на шкляній пляшці, що непомітила Письменниця під столом, чи від запаху незрозумілого тютюну, що ще трішки відчувався у кімнаті...</span></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-88832810722853786672016-01-20T19:57:00.001+02:002016-01-20T19:57:58.518+02:00<p dir="ltr">Німі, безмовні стрічки тишини<br>
Вкладалися у крик беззвучний<br>
Стиралися слізьми піску просохлого<br>
Десь дуже глибоко під серцем</p>
<p dir="ltr">Дзвінка, криклива тиша в вухах <br>
Рвала звучання мук грішних <br>
На чверті! На друзки! На шмаття!<br>
Нещадно втоптуючи їх у пам'ять.</p>
<p dir="ltr">Зацвилі очі, колись зелених океанів<br>
Топили в собі останні мрії розуму<br>
Затягуючи в глибини пустоти<br>
Вкриваючи мохом розчарування</p>
<p dir="ltr">Цей день пройшов, його нема<br>
А завтра... завтра теж нема<br>
Так хочеться прокинутися від цього сну<br>
Та це життя... його потрібно було жити...<br>
</p>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-64904463449012616072015-12-31T19:08:00.001+02:002016-03-12T18:50:42.346+02:00Монолог над вічністю<p dir="ltr">- Безглузда смерть...Ви тільки вдумайтеся: "Безглуууузда смерть... "<br>
Ну, як? Скажіть! Як таке можна говорити про мене?? Як, я - Смерть, можу бути безглуздою???!!!<br>
Глузду мені бракує? Чи то може вам його не дісталося? Хто з нас марнує крупиці того, що йменуєте Ви часом, життям?.. Кожен з вас, сам обирає своє існування, я тільки його завершую, підсумовую. <br>
І завершую рівно тоді коли ви самі обрали. Чого дивуєтеся? Не пам'ятаєте свого вибору? Ну так, ну так... З першим подихом, під крик матері все забуваєте...<br>
Та все ж таки, якщо спроможитися, бодай на хвилю прислухатися до себе, згадати на секунду хто ВИ, одразу й згадаєте свій вибір. Точно, кажу, згадаєте! <br>
Всі згадують... Принаймні, коли заглядають мені в очі.. всі все одразу згадують.<br>
Та тоді вже й пізно...<br>
Тоді, як раз, б е з г л у з д о... </p>
<p dir="ltr">"Смерть, ти така жорстока! Ти така невчасна!". Те що ви робити зі своїми життями - оце жорстоко!!! <br>
А те що не вчасно... Та вже казала... Все самі. Самі все обрали. А на мене киваєте бо так простіше, так зручніше...</p>
<p dir="ltr">"Дурна, беззмістовна, даремна, пуста!!!" Що ви тільки не говорите про мене???<br>
Вдумайтеся!!! Прислухайтеся до своїх слів: Б Е З З М І С Т О В Н А !!! <br>
Ну як?? Як скажіть, закінчення ВАШОГО шляху може бути беззмістовним??? Йшли,йшли. З ціллю, бажаннями, мріями вперед і тут... <br>
Бац! <br>
Немає змісту?!!<br>
Ваш шлях був даремним, пустим?<br>
Чи це все ж таки жили ви "дурно, беззмістовно, даремно, пусто"??? Задуматеся!!! Хоч трішки...</p>
<p dir="ltr">А що то за образ такий??? Череп, коса. "Смерть косить..." Кого я кошу??? Це ви з закінчення вашого життя зробили трагедію. Бо боїтеся продовжувати шлях. Бо віри бракне в себе... <br>
"Смерть скосила мільйони...." Мільярди! Мільярди душ обіймаю за плечі, беру на руки і веду. Веду далі. Тим шляхом що до світла йде. Є й такі кого тягну, хто пручається, кого вмовляю... <br>
Не вірять що далі теж шлях... <br>
Просяться повернутися...<br>
Всіх запитую, - а навіщо?!<br>
Мало хто може сказати...<br>
Тай повернути не в моїх силах...<br>
Смішно до сліз, дивитися як мріять про безсмертя ті, що навіть не можуть сказати для чого їм це життя...</p>
<p dir="ltr">Дуже рідко хто скаже "дякую" побачивши мене. Ще рідше чекають на мене як на друга. Друга, який покаже, а що далі...<br>
Є й такі, що кажуть "смерть- спасіння",<br>
а в очі й не дивляться, соромно. Відводять погляд. <br>
Бо ж все самі знають. Все пам'ятають... Куди йшли, чого хотіли, а куди прийшли... </p>
<p dir="ltr">І, так, в мене є коса - руда <u>і</u> довга.<br>
І очі в мене зелені...</p>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"> <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgGoDOZM1t-Z14PXvy78WxRvIHFK0eJ0nFiWRBCYetplFq5ekAy6heFPuA-FIpycpy9o40mpS4Kxh0ssGdJxXxvUOg5B3Y4sik36_mVwSXiLX3aOxa7sLnLSnIU7VxR7WMPmEmR9wp2r7k/s1600/photostudio_1452023690176.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"> <img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgGoDOZM1t-Z14PXvy78WxRvIHFK0eJ0nFiWRBCYetplFq5ekAy6heFPuA-FIpycpy9o40mpS4Kxh0ssGdJxXxvUOg5B3Y4sik36_mVwSXiLX3aOxa7sLnLSnIU7VxR7WMPmEmR9wp2r7k/s640/photostudio_1452023690176.jpg"> </a> </div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-33858185864309600542015-11-26T11:05:00.002+02:002016-01-02T18:06:19.003+02:00ТісноЩей ніби не пізно, та блимають ліхтарі,<br />
На вулиці осінь, а тепло в ночі.<br />
Їду до дому, скрізь вулика місто.<br />
Та в мандри так хочеться.<br />
Тісно...Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-53508695053688630852015-11-13T15:58:00.001+02:002015-11-26T11:11:28.600+02:00На папері<div class="p1">
<span class="s1">Писалося щось на папері</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Зловивши миті гармонії</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Старанно виводив букви</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Писав душі слова</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Лягали слова у стрічки</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Шукав коштрубаті рими</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Добігла кінця сторіночка</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Перегорнув...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Перегорнув і продовжував</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Аж поки старчило чорнила</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Писав і писав не вчитуючись</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Слова самі прибували</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Сторінка за сторінкою</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">А рима все не складалася</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Та писалося, писалося...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Остання сторіночка книжечки</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Вже місце незаймане скінчилося</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">На останньому слові вірвалася</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">І думка, чорнило, і книжечка...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Закрив, покурив, і забув</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Відклав до довго ящика</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Залишив вогню читання</span></div>
<br />
<div class="p1">
<span class="s1">А може нащадкам істину</span></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-75832555746423766882015-11-13T15:55:00.001+02:002015-11-13T15:55:09.650+02:00І йдеш<div class="p1">
<span class="s1">Щось приходить у Твоє життя</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">А щось із нього тікає...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Щось просто йде в забуття</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Щось нове як сніг лягає</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Засипає рани життя</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">На твоєму шляху у вічність</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Проходиш повз випалені поля</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Емоцій, думок, криків</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">І далі йдеш...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Десь швидше...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Десь зовсім повільно</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Біжиш подекуди навманя</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Щоб швидше прожити</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Смакуєш залишки болю</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Збираєш до купи сміття</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Назавжди забутих розпуттів...</span></div>
<br />
<div class="p1">
<span class="s1">І йдеш...</span></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-61107556778113531572015-10-02T10:40:00.001+03:002015-10-02T10:42:13.944+03:00Надобранок<div class="p1">
<span class="s1">Діалог між тілом (Т) і мозком (М). Початок діалогу, десь о пів на третю ночі:</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(М) - О! Кльово вже відпочив!</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(Т) - на годинник глянь...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(М) - дивно тай годі, ще нічка а я такий бадьорий!</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(Т) - бл@, на годинник подивися і замовкни!!!!</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(М) - хм... треба мабуть почитати...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(Т) - ну ок, - нехотячи виповзає з під ковдри, плететься за телефоном,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- я тоді ще в нужник раз вже вилізли на холод...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(М) - і так де читали... з якоооого місця, де закінчив мммм... - позіхає і вирубається...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Телефон висковзує з рук і б'є по чолі...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(М) - та блін! чого будити! Я вже спав давно!</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(Т) - тсссссс, давай я тебе ось так зручніше вкладу і спимо....</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(М) - а памятаєш отой фільм, якже він...ммм.... ну...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(Т) - може на інший бочок...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(М) - фільм то фігня, завтра головне не забути зробити наступне... Діставай давай ручку треба записати...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(Т) - йди в сраку, засинай блін!!!</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(М) - нє... а кіношка була прикольна... чи то книжка... гггг....</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(М) - а якщо теорію про багатомірність світів наклачти на постулати фізики...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(М) - як ж той віршик, в ну в того як його, ну....</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">(М) - я не здамся без боююююю... </span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">................................................................</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Весело співав будильник, вже цілих 15 хвилин, та ми його не чули.....</span></div>
<br />
<div class="p1">
<span class="s1">Надобранок....</span></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-63026127842363958592015-09-23T09:41:00.000+03:002015-09-23T09:41:12.367+03:00Храм<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Небо вкрила сиза димка болю<br />
Дзвінниця підперає хмари похилиним хрестом,
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Розрухою вкриті стіни храму старого
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Тут дуже давно не молилось людей...
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<div>
<br /></div>
Павутинням молитв та тріщинами віри<br />
сповиті стіни пристолу. Стоїть...
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Величну память тисяч поклонів
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
В собі він має. І ними мовчить...
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<div>
<br /></div>
Мовчить про сповіді таємниці<br />
Що тисячами шепотілись тут<br />
Про силу любові, про обіцянок звичку<br />
Мовчить. Зруйнований людьми...<br />
<div>
<br /></div>
Зруйнований обіцянками натовпу<br />
Вірних тоді, байдужих тепер...<br />
Нечутно більше голосу дзвінниці<br />
І хору величних церковних пісень...<br />
<div>
<br /></div>
Лиш Ангели на стінах продовжуть молитись,<br />
Просять прощення в зруйнованих стін,<br />
Молять Бога скоріше звалити<br />
Залишки стін і мури дверей...<br />
<div>
<br /></div>
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Нехай заросте горою дзвінниця,
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
А Храм стане пагорбом німим,
</div>
<!--?xml version="1.0" encoding="UTF-8" standalone="no"?-->
<br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Каміння, залізо хай вкриється мохом...<br />
Із праха прийшло і в прах відійде...<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgo63BbyvsBgLQ2_-dKKr_0ER4c9EVgr6m5AzZ4vrKXJJAUdFgqE_VDGooZtRt37msJ5C60l-tL3nIepFSH4229gu7MSOEu8g8y43i_HcS_X706Xwl8oh_rzUwz5PHSrZdN0_ESPGzobNcj/s1600/IMG_8223.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgo63BbyvsBgLQ2_-dKKr_0ER4c9EVgr6m5AzZ4vrKXJJAUdFgqE_VDGooZtRt37msJ5C60l-tL3nIepFSH4229gu7MSOEu8g8y43i_HcS_X706Xwl8oh_rzUwz5PHSrZdN0_ESPGzobNcj/s320/IMG_8223.jpg" width="213" /></a></div>
</div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-86920012515437778572015-09-22T17:15:00.001+03:002015-09-22T17:15:46.894+03:00Налий мені вогню у серце<!--?xml version="1.0" encoding="UTF-8" standalone="no"?-->
<span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Налий мені вогню у серце</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Насип туди і льоду</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Нехай палає крига</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Все стерплю, все подолаю</span><br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<br /></div>
<span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Розсип на мед душі</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">червоний пекучий перець</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Нехай горить вона</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">І медом рани припікає...</span><br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<br /></div>
<span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Любов і ненавість згорають</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Втрачають сили навманя</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Налий мені вогню у серце</span><br style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;" /><span style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">Нехай згорить вже до кінця</span>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-48574785123370192602015-09-21T11:13:00.001+03:002015-09-21T11:13:51.019+03:00Живу<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Так де твій дім?<br />Мене спитали...<br />Де ти живеш?<br />Серед людей?<br />І відповідь моя<br />Всіх здивувала<br />Так, я живу серед людей<div>
<br /></div>
Живу я там де все спокійно<br />Де щастя є хоча б на мить<br />Де хтось чекає
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Чи просто потребує змін
</div>
<!--?xml version="1.0" encoding="UTF-8" standalone="no"?-->
<br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<div>
<br /></div>
Кому потрібен душевний спокій<br />Чи навпаки - емоцій вир<br />Я там живу! Живу на повну!<br />Все інше - це не є життя. </div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-32302137723063534522015-09-21T10:44:00.002+03:002015-09-21T10:44:46.870+03:00Навіщо<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Літо споюючи осінь обіцянками,
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Нещадно зриває з людей вбрання,
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Нестримно спалює крізь пожухле листя
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Надій сподівання, шкіру, життя...
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<br /></div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Навіщо...
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
<br /></div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Навіщо літо так рветься ще жити?
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Чому не підкориться часу буття?
</div>
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Що в цьому останньому сплеску скрито?
</div>
<!--?xml version="1.0" encoding="UTF-8" standalone="no"?-->
<br />
<div style="font-family: 'Helvetica Neue'; font-size: 14px;">
Не знає ніхто… а осінь мина... </div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-61647711625795654562015-09-20T11:24:00.001+03:002015-09-20T11:24:07.076+03:00Тут і зараз...<p dir="ltr">Настане час, а може і ні<br>
коли це все,<br>
стане байдужим мені<br>
коли я зможу встати й піти<br>
де немає нічого…<br>
туди... <br>
туди де цінність життя<br>
вимірють коханням,<br>
а часу нема,<br>
емоцій чистих не бракне там<br>
і байдуже чи праведник сам<br>
Там знайде душа все те що шукала<br>
Все те чого їй так не вистарчало<br>
Що мозок холодний приховував відкидав<br>
Все те що так бракне нам...<br>
Тут і зараз...</p>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-3525295399572351122015-09-20T11:22:00.001+03:002015-09-20T11:22:27.970+03:00Життя<p dir="ltr">Все те, що ти, називаєш життям <br>
Це тільки уривки спогадів...<br>
Дбайливо розфорбовані фантазіями,<br>
Це те що мозок запам'ятав,<br>
І вкрав...<br>
В душі емоційний стан<br>
Взяв і домалював,<br>
Нафантазував...<br>
І відав...<br>
Оце ти й називаєш життям...</p>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-27227637865837937912015-09-20T11:21:00.001+03:002015-09-20T11:21:09.048+03:00Олівці<p dir="ltr">Давай... давай олівці...<br>
Я намалюю в серці тобі...<br>
Червним - любов<br>
Жовтим - біль<br>
Чорним - смуток<br>
Малюй... малюй...</p>
<p dir="ltr">Вивиджу мандали, руни, круги<br>
Розірвані долі,<br>
Гачки, закутки...<br>
Малюю неспинно<br>
Аж руку пече...<br>
Зломав олівець<br>
Подай мені ще...<br>
</p>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"> <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPgAYKrcZe0bPh9mAlz3KCx4-9wDMNPJpnX6F1OVa_kqRtQrSboU62inUSmYWlgvAJYkLnqB7y74J4rD3CMe8Ju-LCKWHWa9EtorCFEwiH59O8QobtnHRmcfBI-e2K-jLF_nh8GijJmRN7/s1600/IMG_20150920_111311.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"> <img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPgAYKrcZe0bPh9mAlz3KCx4-9wDMNPJpnX6F1OVa_kqRtQrSboU62inUSmYWlgvAJYkLnqB7y74J4rD3CMe8Ju-LCKWHWa9EtorCFEwiH59O8QobtnHRmcfBI-e2K-jLF_nh8GijJmRN7/s640/IMG_20150920_111311.jpg"> </a> </div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-13777342948251969152015-08-04T17:52:00.001+03:002015-08-04T22:58:01.855+03:00Вдихнути<div class="p1">
<span class="s1">Я вже не дихаю? Я помер?</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Так, відповів Янгол, - і схилився на коліно,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- І я дякую Тобі, Душа Чиста...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Ти!? Мені?! - здивування неможливо було приховати в голосі,</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- За що? Це ж Ти Янгол! Це Ти все життя мене оберігав, допомагав... принаймні я так пам'ятаю… Чи то не так?</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Все вірно, говорш Душа Чиста, все вірно...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- То це я Тобі маю вклонитися низько. Я ще памятаю свою тернисту земну путь. Ті гори і прірви що подолав, те все що пройшов з Божою і Твоє допомогою. Так чого прихилив Ти коліна?</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Розповім Тобі, Душа Чиста. Слухай. Правду кажеш Ти, охороняємо Ми Душі, допомагаємо Їм. Та є Душі, такі як Ти, які нам допомагають. Кожна, кожнісінька Душа проходить свій шлях з дарованим Богом їй Янголом, Її Повадирем. Янгол не може втручатися в діла земнії Душі. Тільки шепотом вітру, блиском зірок, шумом дощу можемо говорити ми з Душами. Та чи послухає Нас Душа, чи зрозуміє це Її вибір. Як Душа слуха свого Янгола провідника, то й сама Янголом стає, зчасом. А як глуха зовсім, і за тисячу життів ненаближається до Царства Небесного, Господь забирає її звідси...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- А що робить Господь з ними, Провіднику?</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- То тільки Йому і відомо. Подейкують, що сильно печалиться Отець над ними, що дає їм ще тисячу життів інших. Та це балачки Янгольські, небільше...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Пробач що перебиваю, Янголе, а що з душами тих діток маленьких, що на світ білий народжуються ненадовго і одразу йдуть з нього?</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- То Душі які тільки но стали Янголами. Просяться, хоть ще раз вдихнути повітря, бо благо є велике дихати... шкода що забувають люди свій перший подих. Тільки наприкінці шляху, в останню мить, згадують...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Та буває й навпаки, стомлюються Янголи від Душ що не чують, сумувати починають. Від того крила Янгольські стають чорними. А крила то є сила наша. Кожна Глуха душа це чорна пір'їна. І коли крила вже не роправляються, коли болять нестерпно від чорного пір'я, дає Отець небесний нам Душі Чистії, щой самі не знають про те хто вони. Не можемо ми їх охороняти чи допомагати. Тільки молити Їх жити своїм, власним життям. Душі Чистії то спасіння Янгольське, наше змилування. Кожне слово Душі Чистої, кожен вчинок повертають крилам білосніжний блиск, повертають силу Янгольську. Як тільки крила повертають силу свою забираємо Душу в Царство Небесне...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Тепер розумію, чому земний вік коротким був у мене...</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- І Я дякую Тобі, за нього! Проси в Мене чого Тобі хочеться, Душо! Ти маєш, заслужила вибір. Ангелом чи Архангелом станеш? А може в Царствіє Небесне хочеш перепочити?</span></div>
<div class="p1">
<span class="s1">- Ні, мовила Душа, хочу ще хоч раз вдихнути…</span></div>
<div class="p2">
<span class="s1"></span><br></div>
<div class="p1">
<span class="s1">Присвячується Андрію Кузьменко.</span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhE4oYD-CO5HC-bJ_E02eVsVMu0s3z386LsCrbKRsc8GlUGV5D-18X62cANVqPDFMCJLapL52k3-IrcAMNnUXQrD1dKitpjjjs8ooY_ISEVBocSgTL0R48XTwEdIcmB__qDWZbE2zN11hZ9/s1600/2015-06-22+18.15.43.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="180" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhE4oYD-CO5HC-bJ_E02eVsVMu0s3z386LsCrbKRsc8GlUGV5D-18X62cANVqPDFMCJLapL52k3-IrcAMNnUXQrD1dKitpjjjs8ooY_ISEVBocSgTL0R48XTwEdIcmB__qDWZbE2zN11hZ9/s320/2015-06-22+18.15.43.jpg" width="320"></a></div>
<br>
<div class="p2">
<span class="s1"></span><br></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-31810936493804645152015-05-23T12:28:00.001+03:002015-05-23T12:28:44.356+03:00Я думав фініш...<p dir="ltr">Все знов і знов по колу,<br>
Наче хтось поставив на повтор <br>
Цей фрагмент життя...<br>
І наче знав і розумів <br>
Та повертався знов<br>
В шляху початок<br>
А думав фініш проміжний...</p>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6249892032766576947.post-67281456194406069502015-05-22T16:38:00.000+03:002015-06-06T13:57:53.047+03:00В дорозі<div>
Рівномірне джуміння двигуна, щось шепоче дорога під колесами, вітер все намагається бігти навипердки з машиною, час від часу проносячись кріз широко відчинені вікна. Їду. Дорога і думки течуть своїми рівномірними потічками...
</div>
<div>
Хтось блимає фарами беру праворуч, пропускаю. Рик двигуна, моргнув аварійками, помчав. Спішить...
</div>
<div>
<br /></div>
<div>
Колись, давно і я так спішав...
</div>
<div>
Мчав без зупину, мчав вперед, чи думав що вперед. Мчав неоглядаючись, навіть не задумуючись куди і навіщо... Переймався тільки швидкістю і щоб не обігнали. Важливим вважав це все... Хотів щоб усі бачили який я прудкий...
</div>
<div>
<br /></div>
<div>
Одного разу, на швидкості, обганяючи на повороті прийшла неспішна думка:
</div>
<div>
Куди це я? Для чого я так поспішаю?
</div>
<div>
Куди це все веде? Для чого це все?<br />Я перший?! Я швидкий?!<br />А чи потрібно? Чи це ціль?<br />Д Л Я Ч О Г О ?
</div>
<div>
<br /></div>
<div>
Вдарив по гальмам! Аж дим з під коліс. По заду чорний, задимлений слід горілих шин... В вухах стоїть крик гальмів… Звернув на узбіччя...
</div>
<div>
Д Л Я Ч О Г О ?<br />Тиша огорнула мене...<br />Тільки звук зшаленілого сердця і однісіньке питання:<br />Д Л Я Ч О Г О ?<div>
<br /></div>
</div>
<div>
Постояв на узбіччі, віддихався...
</div>
<div>
А куди веде ця дорога? Ось ще одна, і ось там зїзд кудись вбік...
</div>
<div>
Куди ж мені?
</div>
<div>
Помаленьку рушив...<br />Їду...
</div>
<div>
Звернув на бічну дорогу, зовсім не відому.
</div>
<div>
Тут і машин не має, тай дорога якась цікавіша, весиліша.
</div>
<div>
Їду. Непоспішаючи.
</div>
<div>
Почав звуважувати красу по узбіччям. На швидкості того не видно. У відчинене вікно несміливо проникають звуки, запахи.
</div>
<div>
Ще повільніше...
</div>
<div>
Вітер перестав доганяти, весело пролітає крізь вікна, бавиться з волоссям...
</div>
<div>
Поворот...
</div>
<div>
З заповороту відкрився неймовірний краєвид!
</div>
<div>
Сотні доріг які сплітаються між собою, перетинають одна одну, пролягають паралельно…
</div>
<div>
Як то кажуть: докольору, довибору...
</div>
<div>
Обирай ту що довподоби!
</div>
<div>
Обирай і рухайся вперед!
</div>
<!--?xml version="1.0" encoding="UTF-8" standalone="no"?-->
<br />
<div>
Без поспіху… Просто рухайся... </div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"> <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjHuF3fDmAab4IfiYWGS78FiDijyUlMJjyr_qD4s3ZSxQD4u2BydkwvrVPEaPI0jspPTVTbrWN3wyxjOGN4vHlXp0hyN4bnEh0xjEXXxNujw_iwIqbvAPovPg1sE2RBg6GwoMjqbm-MMw9n/s1600/IMG_20150526_220606.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"> <img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjHuF3fDmAab4IfiYWGS78FiDijyUlMJjyr_qD4s3ZSxQD4u2BydkwvrVPEaPI0jspPTVTbrWN3wyxjOGN4vHlXp0hyN4bnEh0xjEXXxNujw_iwIqbvAPovPg1sE2RBg6GwoMjqbm-MMw9n/s640/IMG_20150526_220606.jpg"> </a> </div>Unknownnoreply@blogger.com0