Гора...

Тиша навкруги шепотіла в голові голосом матерії:
- один, повторювала вона, ти один... ОДИНАК... Прийшов сам і підеш сам... ти всього лиш пил... пил зірок... пил часу... пил тиші...
Тебе нема і не було ніколи... ти примарний спалах думки... іскра яка невстигла розгорітися і погаснути не встигла... ти...
Та він не слухав... Лежав і посміхався...
Лежачи на вершині Кіліманджаро навіть голос матерії не важливий...