Господь

І сказав Господь - Сину мій, людям потрібна віра, йди на землю... - Батьку мій, пробач, минуло зовсім не багато часу, як жертву приніс кров'ю і плоттю... а люди всі заповіді вже позабули. А що незрозуміли то напридумували... І знову сотворили собі ідолів і знову дбають про тіло не про душу..
Дух Святий нашіптує пророкам Істину та нечують вони, Батьку...

Спустився Господь у плоті на Землю... Зайшов у Храм... а там не Боже діло діється - все чого навчав, все що заповідав все ЗАБУЛИ... Замічть молитви душевної - бурмотіння під ніс, замість покаяння щирого - ретаул придумали, гороші збирають "на  Храм"...
І крикнув до служителів - Не тому Я вчив! Не те Я заповідав! Не через те Син помирав у муках! Та нечули його... 
Опустив голову Господь щоб гнівом очей не розрушити храм...
Підкрався хтось непомітно до Нього та встромив ножа у спину, - Нє арі тут...
Сидить Господь коло Сина тай ридають у двох... Дух св'ятий покинув їх... Полетів кудись...