Він сидів на гарячому піску... хвилі ледь помітно накочувались на берег... вітер нехотів турубувати його... інколи тільки, непосидюх, бавився з його сивиною... далека музика сколихувала забуті спогади... спогади пролітали перед очима як вицвілі фотокартки... те що колись було виром емоцій зараз всього лиш пожовтіла фотокартка... те що заставляло битись серце скоріше а кров приливати, зараз застаяляло кутики очей посміхатись... тільки запах... тільки запах її тіла все ще не давай йому вночі спати... цей кавово-ванільний з вкрапленням свіжжості аромат переслідував його все його зріле життя.. кожного разу як він торкався жінок, закривав очі і шукав цей аромат на тілі... зупинявся посеред дороги відчувши нотки того запаху, як і зараз тихі хвилі принесли його звідкілясь... він озирнувся, трохи далі за поворотом, стиха лунала музика...така знайома мелодія....мелодія минулого........і знову налетів вітер і шквал запаху ніби заслеснув усе його нутро!! це вона!! он вона!! ....та ні....це якась інша, не та ...
...те що колись було виром емоцій зараз всього лиш пожовтіла фотокартка.....
Нехай так і буде..... опустився на гарячий пісок... хвилі ледь помітно накочувались на берег...
Немає коментарів:
Дописати коментар