субота, 31 січня 2015 р.

Нитки

- Ну ось знову! - Янголя приречено зітхнуло,
- Тільки, тільки клубочки долі вклалися і на тобі... - бурчало собі під носа, тріпочучи крильцями,
- Тільки но виклало візеруночок. Ще й який... Мрійливо посміхнулося,
- Як то кажуть люди? А! Крутий! З такими пересіченнями, з такими завитушками!!! Ммммм... Там підкрутило, а ось там розрівняло, а тут взагалі просто витвір божественного мистецтва! Як ж гарно було! Ну так, було... - Янголя, підійшло до гірки сплутаних срібних ниток, які де-не-де зберігали витончений візерунок,
- Ну чому Бог поводиться як мала дитина? - Всідаючись коло ниток бурмотіло Янголя,
- Промчав вітром, все здуло. Тепер знову починати все з початку. І так кожного разу, як тільки... - продовжувало бурмотіти Янголя, всівшись коло ниток долі...
А Бог сидів не подалік і всміхався. В цій зплутаній купці з'явилося багато нових ниточок, деякі видовжилися інші потовщали а деякі обірвалися.
І тільки Він знає як вони вкладуться...

Немає коментарів:

Дописати коментар