субота, 5 квітня 2014 р.

Ранок...

Ненавиджу сни... з вечора лягаєш, солодко потягуєшся, і поринаєшя, як тобі здається, у такий бажаний відпочинок... так от як тільки очі зімкнулись, і дихання стає рівним, якась чи то сила,чи то підсвідомість, починє витягати десь з закапелків душі образи які давно позабув, обрамлює їх новими емоціями і: " - на тобі, відпочинок... переживай все знову... а ти що призабув як воно було? - ось так воно все було! Згадуй, згадуй... Відчувай знову... Не чіткі образи? Не можеш роздивитись обличь? А відчуття, емоції? Зашкалюють, так? Ха! Згадуєш!! - шепоче підсвідомість, я ще о тут підфарбую, трохи домалюю... і прокидаєшся, і не можеш зрозуміти де ти... за декілька секунд розум усвідомлює що то лише сон... а душа ні! Емоції продовжуть вирувати. Хочеш не хочеш а починаєш пригадувати... Намагаєшся зрозуміти що ж сон, а що реальність... інколи вони так тісно переплетені... А спати хочеться далі...

Немає коментарів:

Дописати коментар