Давно, дуже давно не подорожував потягами... Завжди перед поїздкою нервую. За не один десяток, а може і за сотню поїздок так і не зміг подолати хвилювання, пов’язані з цим... І ось вкотре нервово бігаю по квартирі, збираю речі. Вперше їду в Росію, в Москву. Додають свого і ті події, які зараз відбуваються між нашими країнами... За годину до відправлення вже на пероні. Стою дивлюсь, намагаюсь вгадати своїх попутників... Запах перону заповнює все навколо. Дика суміш мастил, сечі, прокислого пива і ще Бог знає чого, той запах забиває все навколо... Повз пробігла дівчина, заглядаючи в напівпорожні вагонні вікна. Повіяло на мить парфумами, але перон швидко проковтнув запах і знову мастила... Помічник машиніста йде, постукуючи металевою палкою по якимось штукам під вагоном, час від часу присідає, щось перевіряє... Підходжу до свого вагону. Немолода тітонька з натяками на природню красу, з жахливо залакованою фрезурою та легким запахом алкоголю, перевіряє квиточок і щось довго пише в себе в блокноті... занурююсь в темряву вагону... приглушені голост... йду до свого купе... Доброго вечора - чемно вітаюсь та закидаю заплічник до купе. Обов'язкові дзвінки - Кохана, до скорої зустрічі, цілую... так мамо, я вже в вагоні, в купе... все добре не переймайся... Легкий поштовх... їдемо... дивлюсь у вікно на Львів, який починає засинати. Добраніч, старенький, скоро побачимось...
Провідничка збирає квиточки та пропонує чай, каву, водичку... Ні, дякую, простягнувши квиток, відповідаю. Вона розчаровано опустила плечі, поглянула на мене і пішла собі далі по вагону. Цього разу мандрую на нижній поличці. Сусіди по купе двоє хлопців, один трішки молодший за мене, інший зовсім молодий , років 22 /23. Всі швиденько постелили постіль і мовчки по своїх поличках повлягались. Я вимкну світло? - ввічливо запитав молодший, - вимикай... Чутно як машиніст, наближаючись до переїздів, подає звуковий сигнал, що розноситься довкола... щось відкрутилось і бринить в купе, хтось вже сапить... Інколи якісь дивні звуки нагадують що не завадило б підремонтувати цього вагона. Перестук коліс помаленьку заколисує... добраніч, ріденькі... Понеділок розпочався у подорожі , під стукіт коліс... Ранок в потязі це завжди боротьба між спокусою ще трішки полежати і природнім ранішнім покликом. Той поклик і розбудив. По звукам за дверима купе, намагаюсь вгадати чи черга там чи ні до вбиральні. Поклики природи дедалі стають настирливішими, все йду... в вагоні тишина всі ще сплять , тільки один пузатий дядько у військовій формі стоїть на проході. Він ну дуууууже пузатий. Справжній полковник. Холодна водичка приводить організм до повної готовності і заставляє згадати про необхідність візиту до стоматолога... Повертаюсь до купе, за вікном біжать стовпи, дерева, небо набурмосилось - чи то розридається дощем, чи істерично буде сміятись сонцем... На весну так у всіх шизофреників... З такими думками знову роздягнувся і на поличку... Потяг продовжує рівномірно розгойдуватись, перестукуючись колісними парами... дрімаю... Ввічливо постукали в двері купе - прокидайтесь, будь ласка, скоро Київ. Хоч їхати ще годину, вирішив прокидатись остаточно. Туалет холодна вода в лице... - А можна мені кави? Вам заварну ж? - констатує дівчина у формі залізничника, тітоньки з фрезурою десь немає. - Так, будь-ласка, заварної! -втішився я. - З Вас чотири гривні, я вам занесу в купе решту і каву... Кава... Заварна... Нехитрий рецепт приготування - кави додати за смаком, залити окропом, трішки цукру... Запах кави миттєво наповнює купе заставляючи прокинутись моїх попутників... По вагону починають бігати дітиська, розмови стають дедалі гучнішими. Чутно сміх... - Можна забрати постіль? Запитує мене дівчина провідник, посміхаючись швидко стягую два простирадла з матрацу , віддаю, - ще наволочку, просить, чемно зтягую з подушки... Дивне таке слова " наволочка" - похідне від наволоч??? Гиги... Посміхаюсь, віддаю, допиваю останній ковток кави... В коридорі вагону багато військових. Щось пошепки обговорюють... Останнім часом почав зовсім якось по іншому дивитись на військових, з повагою ... Ще трішечки і мене зустріне гамірний Київ...
Київ щось в ньому є, що завжди мене вабило до нього. Особливо останній час... може шини посеред Хрещатика?..
Після останніх подій Київ дуже змінився, змужнів. Люди стали більш суворими, але очі ожили, рухи стали більш впевненими в людей з'явилась ціль у житті, мета, ідея, зміст. Нація прокинулась... Це добре. Шлях по переду тернистий, та ми вже йдемо по ньому... Буде нелегко, тай ні хто не казав що зміни то легко... От тільки вокзальні таксисти не змінилися. Як дурили приїжджих так і продовжують. Кажуть, так воно у цілому світі...
Знову перестук коліс... Попереду Росія, Москва, місто яке не спить... Перша колія. Потяг номер два, четвеpтий вагон. Четвертий вагон чомусь виявився останнім... Коло дверей вагону ввічливо перевірять квиточки і паспорт. Даю закордонний. Росія - це закордоном... Чистий, дуже охайний вагон, передостаннє купе. По вагону ходить прикордонник з ноутбуком - Прошу пред'явити паспорта. Відмітку про виїзд з України ставити? - Так, ставте, я ж їду з України... За прикордонником в черзі митники. В надмінному погляді читається підозра. Особливо жіночка, в непомірно великій куртці придивляється до особистих речей: - Дєкларіровать что-то єсть? А это что? - Ноутбук. - Он нє новий? Ні, не новий, кажу, зате дуже гарний... В її очах я вже став злочинцем- контрабандистом... Роздали митні декларації. Провідник радить заповнити їх одразу бо російська таможня перевірятиме о пів на шосту ранку. Скориставшись його порадою заповнюю цей нескладний документ... Рушили...
Проснувшись за ніч вчетверте, проклинаючи трускавецьку газовану, йду знову в туалет... За вікном сіріє... П'яненькі але дуже веселі попутчики, о пів на п'яту прийшовши в купе, намагались співати... Та втомились, бідненькі, тай позасинали. Включив телефон –« Київстар вітає вас у Росії»... І далі повідомлення що дзвонити дорого, а інтернет золотий. Стільникові данні вимкнув ще вчора. - Прасипаємся, стукає провідник, таможня через пол часа...
Таможенная служба Рассии - звучить з за дверей купе, прєд'явіте вещі к осмотру...
Ну привіт, Росія... Ти сьогодні вмивалась?..
Немає коментарів:
Дописати коментар