Вони приходять як тільки закриваєш очі вночі, або десь так під ранок, або задрімавши на хвилинку будь де після ситного обіду. Можуть бути барвистими, наче весняна веселка, чи як старе німе кіно, чорнобілими. Дарувати радість яскравих переживань або мучити липкими, тягучими, жахіттями. Уривки, життя свого, або з чужого, далекого, з минулого а може й майбутнього. А інколи ціле століття стиснуте в хвилини, в миті сну...
Ось ти вткікач, хтось біжить за тобою а за мить вже сам мисливець здоганяєш...
Йдеш вулицею свого міста коло свого будинку, повернувши за кут потрапляєш в інші світи чи навіть виміри...
Одні сни запамятовуються на все життя, інші згадуються як déjà vu, від якихось ми памятаємо тільки емоції а інші взагалі забуваємо, як тільки подивимося в вікно...
Багато є теорій, багато наукових праць, хтось вивчає в лабараторіях сни, хтось їде в пустелі їсть грибочки з мескаліном, щоб пізнати таємниую снів...
А ось моя, коротенька оповідка- здогадка, звідки беруться сни.
Десь на Небесах, сидять Янголята в колі, та плетуть тканину нашого буття, з ниток долі. Сміються, жартують, заплітають, сплітають, розплітають, переплітають те наше буття. Нитки долі, час від часу, доторкаються одна до одної, переплітаються навманя, плутаються по між собою. Янголята швиденько все то виправляють, розкладають по місцях.
Та доторкнувшись хоч на коротеньку мить, нитки долі, щось та встигають передати. Від тих ледь відчутних дотиків чи сплетінь, бачимо ми сни. Бачимо те що встигла нам нитка долі показати. От і сниться нам усіляке)
Немає коментарів:
Дописати коментар