неділя, 15 лютого 2015 р.

Гра

 Чого тягнеш? - недопалок, як і попередній полетів кудись в прірву.
- Давай роби хід - Смерть переклала в іншу руку свою косу і між оголиними кістками правиці знову з’явилась цигарка.
- Поспішаєш? - Життя прискіпліво дивилось на шахову дошку, на якій білі та чорні фігури стояли в очікуванні початку нової Гри.
- Та ні. В мене попереду вічність - посмішка, точніше оскал, було видно з під накинутого на голий череп каптур.
- Давай, думай! Добре думай! - Смерть, як завжди, дивилась кудись, повернувши голову ліворуч...

...Вона відчула в низу живота різкий біль.
- Лікарю, здається в мене почалися пологи - притулилась до стінки.
- Швидко везіть її до родової зали! Лікар допоміг вкласти її на ноші каталки.
- Зателефонуйте, будь ласка, до чоловіка. - попросила в Лікаря.
- Телефон я вам записувала на папірці. Пам’ятаєте?
Лікар стурбовано почав шукати по кишенях той клаптик паперу.
- Зараз зателефоную...

- Замовкни! Не заважай! Я думаю!
- Спробую розпочати от так - G2 - G4, - пішак слухняно пересунувся на дві клітинки вперед.
- Е7 - Е5. Смерть навіть не повернуло черепа до дошки...

- Почалося! Приїздіть... - чи йому здалося чи й справді голос в лікаря був стурбований. Кинувся в кімнату, взяв зазделегіть наготовану сумку з речима. Ще раз оглянув кімнату, посміхнувся. Посеред кімнати стояла колиска, яку він власноруч зробив. Така колиска, яку вона дуже хотіла. Ледве встиг закінчити сьогодні її...

- Погано, дуже погано, - скрізь тютюновий дим процідила Смерть.
- Подумай добре...
- Не каркай! F2- F3 - Життя задоволено потерло руки...

...Він мчав на повній швидкості, яку дозволяла його старенька «дев’ятка».
- Ой! Айстри забув на кухні! Нічого куплю зараз коло пологового.
- Вона так любить їх насичений запах...
- Стій! - крикнула Смерть, та вже було пізно, білий пішак зробив свій хід.
Яке ж ти тупе, Життя! - прошипіла Смерть, повернувши свого черепа до Життя,
- ТУ - ПЕ… Королева на 4H! - вигукнула Смерть...

… Біжав сходами, як вітер по долині, муркаючи собі під носа якусь нав’язливу мелодію з радіо. Коло родзалу, його спинила старенька санітарочка.
- Зачекай тут, дитино… - ховаючи очі сказала, - зараз лікаря покличу.
- Як вона?
- Відходить від наркозу, - неповертаючись промовила санітарка

ШАХ і МАТ! - Крикнула Смерть, водночас махнувши косою над дошкою ледве помітним рухом. Білий Король почав танути...

… Ми нічого не могли вдіяти… Пробачте… Операція… Дитина… Лікар говорив і говорив, та він не чув, спозав по стінці… Неймовірно задушливий запах айстрів розливався коридором...

Наступний недопалок полетів в прірву...
- Роби свій хід...

Немає коментарів:

Дописати коментар