неділя, 23 листопада 2014 р.

Героям...

 Душі все прибували і прибували...
Деякі ще навіть не усвідомили що сталося, оглядалися навкруги, - а де беркут? Де вибухи? Тихо ж як...
 Деякі нервово стискали кулаки - не встиг витягти побратима, ой не встиг... А побратим стояв вже поруч стискаючи плече: « Дякую, брате, дякую, що не покинув... як же ш матінка твоя старенька? Ти ж єдиний син? - Я чекатиму її тут... і... і проситиму вибачення на колінах! Не міг по іншому! Не міг... Вона зрозуміє... Це ж вона, рідна, мене навчала, колискових співала:
Вже весна воскресла, трави зеленіють, 
Там на Закарпатті могили чорніють.
Чорніють могили, військом висипані, 
Там лежать герої, що за волю впали.
Що впали за волю, не було ріжниці 
Жінки брали коси, мужчини рушниці.
Молоді дівчата рани завивали, 
Молодих героїв в шпиталь відправляли.
Не одна жертва на Вкраїні стала 
Слава Україні! І Героям слава!"
… мовчать вдвох крила білосніжні росправляють...
Смерть стояла збоку, та тихо втирала сльозу, - ой, Янголята, Янголята… що ж то ви так… вам ж коханих треба було шукати, діток родити, навчати їх, колискових співати… а ви з палками та на ту наволоч… Стиснула міцніше свою косу та пішла косити чорнодушників...
 Душі все прибували і прибували...

...Молоді дівчата рани завивали, 
Молодих героїв в шпиталь відправляли.
Не одна жертва на Вкраїні стала 
Слава Україні! І Героям слава!..
Фото Руслан Горовий.

Немає коментарів:

Дописати коментар