четвер, 25 вересня 2014 р.

інколи

Інколи так хочеться побути самому… та ті думки, ніколи не залишають на одинці… якимось божевільним роєм бються то вдушу, то в спогади, то в мозок зачіпають сердце і знову понеслись… Наштовхуються одна одну, б’ються, сперичаються, шумлять...
ТИХО!!!!  хочу трішки відпочити…
ХОЧУ ТИШІ!!! Будь ласка...
Завмерли… розсілись хто де… ніби тиша…
А ні здалося…
Якась сама непосидюча все жтаки джумить… десь в душі глибоко… джумить…
Я ТЕБЕ ЧУЮЮЮЮ!!! ПЕРЕСТАНЬ!
ховається ще глибше…
а он та, крутиться, хоче чкурнути… ану ану… постій… чкурнула зі швидкістю світла…
ТИ КУДИИИ?!!! ТИ Ж ЗДАЄТЬСЯ ВАЖЛИВА?!!!
І знову рій, кричать - ми всі важливі!!! гомонять все дуще і дуще…
Змучився… нехай гомонять… вони ж мої...

Немає коментарів:

Дописати коментар