Дзвінок з минулого

Відблиски від монітору на стінах, малювали чудернацькі малюнки. В повній тиші, було чути лише шум заверюхи за вікном. Телефон ожив вібруючи на столі. Взяв телефон зі столику, звикло провівши пальцем по екрану: - Слухаю… - Привіт, Хлопчисько!.. Світ навколо одразу завмер, згорнувся до однієї маленької, пульсуючої крапки на моніторі... Серце спочатку зупинилось а за мить вже намагалось вистрибнути з грудей… В голові вибухнули спогади минулого -такого давнього, такожо жаданого, такого ненависного… - Привіт, мене звуть… - Хлопчисько! А мене, Руда! - випалила вона, за двох, та посміхнулась. Від рудої внеї були хіба лише тільки кумедні веснянки на носі та зелений океан очей. Якось по хлопчачому худорлява, вдягнкта в мішкуваті штани та светрих, який ледь прикривав тату на животі. А ще запах - неймовирна суміш вишуканих парфумів та тютюну… З першої хвилини виникло відчуття що знайомі вони більш як сто років... Розмова, далі якось сама собою, переросла в каву, та з тихого офісу перйшла у подорож по крамницям та першого поцілунку неподалік її підїзду. Наступні декілька місяців шаленості відбились хіба тільки у серці, не міг розум вмістити в собі все це божевілля зустічей, дотиків, нічних дзвінків, переписок, і залишитись несхибленим… Бачились мало що некожного дня, шукали неймалішої нагоди побути вдвох. Кожної зустічі вони задихались від шквалу емоцій один одного, наче бачились в перше і в останнє, кохались так наче за мить світ має померти. Кохались до болю, до втоми. Втомлені лежали на ліжку та мріяли в голос … Прощатись нелюбили вдвох - короткий поцілунок і традиційне «спишимось» і вона біжала в ніч… Тільки от якась параноя перслідувала її: постійно насторожі, наче чекала чогось, дзінки, коли просила зупинити машину та виходила. «То по роботі» - казала і цілувала його. А він і не помічав... Третя година очікування в кафе... Немає відповіді ні на тисячу дзвінків, і сотня смс залишились без відповіді… Нерви натягнуті як тятива, десяток пустих кавових чашок прикрашали стіл... Вона вривається наче ураган в напівпорожнє кафе, всідається на руки, осипає гарячими поцілунками лице, шепоче на вухо "пробач, пробач… немогла говорити, писати… пробач, Хлопчисько» Тягне його у машину, неговорячи жодного слова... Вони кохаються, пристрасно і майже беззвучно… Потім так ж раптово вона в одну хвилю поправляє одяг, зірвавши поцілунок з вуст, втікає. «Спишемось» - ще довго лунає в нього в голові… Наступні зустрічи все коротші і все мовчазніші, тільки пристрасть неслабшає, навпаки, вона наче запалює їх зсередини, наче … Сніг повільно падає на капот авто, де одразу перетворюється на крапі які скочуються кудись в темноту. В салоні грає якась музика, і тишина. Т-и-ш-и-н-а... В вухах бринить справжня какафонія тиши, яка зводить з розому. А ще запах, парфум та цигарок... Ще мить тому вона була поруч, обійми, поцілунки… Сльози він відчув на свому обличчі, гарячі та солоні, що капали з її зелених очей… А тепер тільки сніг і тишина... Пройшло більше року. Рани в душі майже зарубцювались. Знебарвлені спогади, що час від часу до нього приходили у вісні, вже невикликали депресивного споживання алкоголю. Бажання кричати до знемоги змінилось постійним сумом в глибині очей… Тільки час від часу дивлячись в монітор ноутбуку, у повній тиші, проривались спогади...

Щось згадалось... Давним давно, в ті далекі часи, коли замість супермаркетів електроніки були супербудки електроніки на базарах. Йшов 2001... Працював я в першому магазині-будці Технолюксу на Південному. Продавали телевізори, музичні центри, стаціонарні(!) телефони та багато іншої модної і не тільки побутової техніки... І була в нас чудо-шафка з новинками: плеєра на CD диски, на miniCD(!) диски, SONY на такі специфічні диски в квадратних корпусах, диктофони на мінікасети та перший чудо заморської техніки - МР3 плеєр!!! Неділя, вечір, кінець робочого дня і тижня, стоїмо замучені в торговому залі. Заходить тінейджер з батьками. По специфічній говірці, розумію, що вони приїхали звідкісь здалеку (в ті часи Південний ринок був місцем паломництва, чинемало, з усієї України). І ось, довго ходячи по велетенському, сорока метровому магазині, довго переминаючись з ноги на ногу, шепочачи щось на вухо то татові, то мамі, дивлячись з надією та недовірою на нас, тінейджер наважується запитати: а у вас є емерзе плеєр?! - перепрошую, кажу я, - що вас цікавить? В очах тінейджера проявляється переможний блиск, легка посмішка переможця на вустах. Підвищивши голос - еМ! еР! Зе! Плеєр, випалив хлопчина... Я задумався... Він переможно повернувся до батьків - пішли, каже, то не є добрий магазин.І все сімейство, розвернулось і незадоволено, почемчикувало кудись в нетрі Південного... Тільки через якийсь час я зрозумів, що питав він про еМ Пе ТРИ плеєр... Ось така пригода)))

Подорожі Львовом...

Заманив мене, вчора, львівський дворик... Забрів випадково, глянув одним оком до середини і завмер... Стояв закривши очі і дихав старовиною... Тут життя наче спиняється, немає гомону вулиці, немає напруги сучасного поспіху... Десь грала мелодія, неначе з старої платівки... Чулась неспішна розмова - " Прошу пана, то не медівка, а настоянка! Смакуйте, смакуйте доки Ґандзя зі склєпу не повернулась...". Чутно було чудернацький перезвін пательні і баняків на плиті. Ще секунду і відчув запах смаженини по-гуцульськи... А ще сміх, сміх малечі доносився скрізь всю ту дворову симфонію, такий чистий такий дзвінкий, як струмок у Карпатах... Якось так весело стало на душі, тепло. Губи самі мимоволі розтягнулись в посмішці. Ще дужче закрив очі і дихав, дихав... Ще і ще... Нервовий звук клаксону повернув мене в реальність... Я відкрив очі, біля мене сиділо маленьке чорненьке кошеня і дивилось, наче запитуючи: " - пограємось?" Та я ж поспішаю... Хотів його погладити та воно гордовито відійшло, відвернулось усім своїм виглядом кажучи: "ну і поспішай собі далі"... І я пішов далі, у своїх справах, наспівуючи ту мелодію зі старої платівки...

#відкриття_сьогоднішнього_дня інколи, випадковий погляд на звиклі речі, під іншим кутом, змінюють тебе, змінюють щось в тобі. Щось таке невловиме, щось таке на межі розуміння, але воно робить тебе іншим. Ти вже ніколи не будеш тим ким був ще мить до того... 
Один погляд і... ти розумієш тільки що ти змінився! Назавжди! Ти став іншим... Неважливо кращим, гіршим, ти просто інший. Інший і все...

Не казочка про чарівні палички

Махнула вона чарівною паличкою і все, і одразу... (с) народна казка

З дитинства ми мріємо мати чарівну паличку - один короткий рух, абра-кадабра, і все чогоо ми хочемо з'являється... Коли дорослішаємо - продовжуємо мріяти, але так щоб ніхто не здогадався. Мріємо, що хтось прийде і зробить за нас нашу роботу, лікар випише чарівну пігулку - ми одразу схуднемо, станемо здоровіші, веселіші, бадьоріші. З'явиться чарівник, мольфарка, лицар на білому коні/мерседесі (потрібне підкреслити) і все, і одразу, і щастя, і добробут, і багатство... Так ось, любі - НІФІГА!!!!! Абсолютно ніфіга!!!!

 Так, в світі сила- силенна  чарівників, та їм байдуже до вас і ваших проблем... "Чому???" - спитаєте, відповідаю:

Є стара пристара істина - кожен сам капець своєму щастю. Що в перекладі на сучасний лад - сам собі чарівник. Так власне, всі ми чарівники. Тому чекати допомоги від такого самого чарівника марно. 

 Ну не хочемо ми самі використовувати ті чарівні палички, н-е-х-о-ч-е-м-о. Тих чарівних паличок, які дадуть нам все що ми забажаємо, є декілька: посмішка та позитивний настрій - раз, постійно читати книжки - два, рухатись та пити воду - три...

 В самій найгіршій ситуації завжди можна знайти щось позитивне, як колись сказав Ніколай Фомєнко: "якщо Вас з'їв тигр, у Вас все одно два виходи". Спрямувавши зусилля на пошук позитиву в повсякденному житті, у Вашому світі стане менше бруду. Ось і ваше тридев'яте царство...

 Читаючи книжки Ви збагачуєтесь. На цю тему говорити можна безкінечно. Більше читаємо, більше знаємо, більше думаємо, придумуємо, в наслідок чого більше заробляємо. Це все незліченні багатства. Ваші багатства.

Рух... Мій сенсей каже: "встав зранку поприсідай, потягнись, відіжмись. Рухайся хоч якось." Немає змоги ходити в зал регулярно, гуляйте регулярно. Купіть якийсь тренажер, гантелю, гирю, ролик для пресу. Це не вимагає капітальних вкладень... Як тільки буде гарний настрій Ви обов'язково використаєте його. Пригадайте, останнє Ваше позитивне відчуття. Здавалось що гори звернути зараз не проблема. Замість гір беремо гантельку і раз-два-три-чотири... А так як позитиву в житті ставатиме більше, відповідно і гарного настрою буде більше, і відповідно частіше будете використовувати спортивний інвентар.

І остання чарівна паличка - вода. Вже декілька років, я чув про таку цікаву книжку "Ваш організм потребує води". Закачав, почитав. Думаю - ну чим я ризикую? Буду більше пити, ну в туалет частіше бігатиму... Почав пити. Регулярно і збільшуючи кількість. Став менше хворіти. Захотілось ще щось змінити. Змінили сімейний раціон, почали розвантажувати організм голоданнями і т.д. Все почалось змінюватись на краще. І змінюється далі.

Ось така не казочка про чарівні палички, принаймні в моєму житті, житті моєї сім'ї. 

А у вас які чарівні палички? 

Толерастія

 Вікіпедія говорить що толерантність (від лат. tolerantia – терпіння) – у загальному значенні здатність приймати щось, не схвалюючи це. В нинішній ситуації, в цілому світі, толерантність переростає в толерастію. Зараз спробую пояснити. Яскравий приклад толерастії це те що зараз відбувається навколо питання сексуальних меншинств. Гей паради, травесті вечірки, чорний, голубий, рожевий та інший піар. Модно бути гомосексуалістом, модно це показувати і т.д. Коли ми це приймаємо - це толерастія. Нам насаджують щось і ми так толерастично - все нормально, це норма... Дивно. Дуже дивно. Якщо гей каже - я гей! це нормально, це сміливо. Він визнав свою інакшість. Ура! Товарісчі! А коли я кажу - мені це неподобається - одразу кричать: гомофоб!! Ти не толерантний!!! Вважаю: мовчати, коли тобі щось неподобається це і є толерастія. Прикладів толерастії можна наводити дуже і дуже багато. Це хвороба нашого суспільства. Ми мовчимо, вважаючи що ми вчиняємо толерантно, а хтось цим влучно користається. Не можу не згадати геноцид євреїв. Не дай Боже, десь публічно виказати думку, яка є відмінною від канонічної єврейської загальнопринятої історії - все! Ти антисеміт! Чур тобі, чур!!! Зате, голодомор в Україні євреї не визнають як акт геноциду. Не було нічого, каже офіційний Ізраїль, визнайте те що Палестинці захопили наші землі, і ми визнаємо голодомор... Так от, мовчати про це - це є толерастія...
 Толерастія проникла в наше життя на всіх рівнях, ми мовчимо, терпимо, намагаємось бути толерантними. А насправді толерастіємо...
 Не потрібно мовчати якщо Вам щось не подобається. Говоріть правду. Можливо, Ваша правда допоможе комусь побачити ситуацію з іншого боку, можливо, після Ваших слів людина задумається. Не кривіть душею - їй від цього болить. Все що тут написано моя особиста думка.

P. S. : отримав  коментар від vityok (http://vityok.livejournal.com/) , за що щиро вдячний,  зрозумів що незовсім влучно розповів що таке толерастія.
Толерастія це - коли ми терпимо чиїсь висловлювання, дії, вчинки які тим чи іншим чином можуть зашкодити нам, нашому добробуту, нашому світогляду, нашим переконанням. Коли хтось виливає бруд на нас переконуючи що він лікувальний, а ми розуміючи що це звичайне болото, і мовчимо чи навіть погоджуємось - ось це є толерастія.
Ще раз хочу зазначити - все що тут написав мої думки, які я висловлюю. Дякую за розуміння.

Тролю рекламу#1 (переніс з FB)

 Обожнюю рекламу: доступний Лексус! За ціною всього, від 495 тис.грн... Отримаю зарплату куплю два: рожевий і рожевий)))). В країні де 80% людей живуть за межею бідності, пропозиція авто всього лиш за пів-мільйона , звучить якось як знущання. 

Тролю рекламу#2 (переніс з FB)

 І знову буду тролити рекламу. "Я кидаю палити, та я п'ю таблетки і зовсім не нервую..." Пробачте - БРЄД! Палив 18 років, з 1990 по 2008. Останніх роки півтора по дві пачки на день. З задоволенням читав за цигаркою Алана Кара "Як легко кинути палити". Десь з початку 2008 року почав задумуватись над тим щоб облишити палити. Привчав себе до цієї думки. І ось 1 жовтня, після смачного обіду та кави з цигаркою, розговорились з товаришем що варто облишити палити. Вирішили з завтрашнього дня облишити цю звичку. Глянув що в пачці одна цигарка залишилась, подумав - куплю ще пачку буду і далі палити. Викинув пачку, ось і по сьогодні непалю. Секрет простий: я не змінював своїх звичок, просто одну звичку замінив іншою. Коли всі йшли на перекур йшов з ними. Всі курили я їв арахіс чи насіння (як справжній пАсан). З нервами все в порядку. Перших дві ночі трішки було безсоння. А так все в повному порядку... Так ось як що надумали облишити палити то просто облиште. І ВСЕ! Потрібно усвідомити чи це потрібно вам чи ні. Непотрібно пластирів, електронних цигарок, заспокійливих таблеток. Замініть одну звичку на іншу. Якось так). Між іншим, чисто суб'єктивно - як кинув палити з'явилось більше вільного часу))

Мої ІТ- пророцтва

 Досить часто, спілкуючись з друзями про ІТ технології, соцмережі, мобільну техніку, виникають різноманітні думки, фантазії. Ось, вирішив зібрати до купи їх в своїх ІТ-пророцтвах.
Що нас чекає (а може й ні) в близькому майбутньому в ІТ середовищі:
- думаю, в скорому часі окремі сервіси та операційні середовища трансформуються в ІТ-екосистеми. Вже зараз Android, Windows, iOS встановлюються на смартфони, комп'ютери, телевізори, фотокамери, медіа-програвачі і т. д. Проникнення екосистем буде відбуватись у всю побутову техніку від великої побутової - "Завантажено звіт про замовлення продуктів." iHolodylnyk, до дрібної - "мене забули вимкнути. Вимкнувся сам." - androPraska, та на все інше -  "Халепа. Я щось зробив не те. Перезавантажуюсь." - winUnitaz))). Все в будинку буде звітуватись про свій стан, виконану роботу, самостійно оновлювати свою екосистему, світитись різнокольоровими світлодіодами та дисплеями, видавати якісь повідомлення звуком, голосом, факсом. Будуть, як завжди, ті хто стоятиме "особнячком" від інтеграцій з іншими. Та це, здебільшого, молоді ІТ-середовища, екосистеми чи якісь вузько спеціалізовані речі ;
 - думаю, при купівлі будь-якого з гаджетів, на вибір буде пропонуватись завантажити улюблену ІТ-екосистему. В якихось окремих випадках будуть встановлюватись окремі модулі сумісності/синхронізації для інших екосистем. Всі ІТ-екосистеми, здебільшого, будуть тримати інформацію про уподобання користувача в "хмаринках". Там ж будуть триматись усі користувацькі сервіси. Вся користувацька корисна і не дуже інформація з хардів, флешок перекочує туди ж;
- думаю, на усіх електронних/побутових пристроях  будуть  стояти якісь стартові оболонки, які при ідентифікації користувача (голос, відбиток пальця, сітчатка ока, фейсконтроль) будуть з "хмаринок" заванатжувати: чи вже відконфігуровану ІТ-екосистему під даний гаджет, чи пропонувати якийсь стартовий лайт-набір опцій/софта/додатків;
- думаю, додатковий софт буде здебільшого фрішний або умовно безкоштовний. Якщо ж і буде платний, то це буде стіводжобсівські 0,99$.;
 - думаю, соціальні мережі помаленьку замінять звиклі інтернет ресурси. Відбудеться ще тісніша інтеграція соцмереж. Хтось когось купить, інші об'єднаються за для виживання. Залишаться тільки якісь глибоко професійні, спеціалізовані портали. Переважно, вони будуть закриті і долучитись до них можна буде тільки отримавши запрошення;
- думаю, з'являться ще більш божевільні інтерактивні можливості. Прагнення людей увіковічити свої повсякденні вчинки призведе до інтеграції в тіло мікрочіпів, мікрокамер, мікро- ще чогось. Вони будуть передавати не тільки відео, а і запахи, тактильні відчуття. Можна буде передати відчуття вільного польоту, чи занурення в глибину.
Ось такі пророцтва! Все що тут написано - це лише мої думки, жодного аналізу, лише роздуми.