Літо споюючи осінь обіцянками,
Нещадно зриває з людей вбрання,
Нестримно спалює крізь пожухле листя
Надій сподівання, шкіру, життя...
Навіщо...
Навіщо літо так рветься ще жити?
Чому не підкориться часу буття?
Що в цьому останньому сплеску скрито?
Не знає ніхто… а осінь мина...
Немає коментарів:
Дописати коментар