Давно вже хотів почати вести блог. Постійно відтягував. Придумував собі якісь виправданя. Ну, це вже позаду. Сьогодні той день, коли я здійснив ще одну свою відкладену мрію - почав вести блог. Скоріш за все, це буде спроба викласти мої думки на папері.
Колись, мій товариш, будучи редактором одного комп'ютерного журналу, запропонував стати дописувачем, спробувати себе у якості незалежного оглядача мобільних пристроїв. З нетерпінням чекав на вихід першої статті. Це був повний провал. Колега, щоб не образити мене, віддав статтю в друк, але попередньо відредагував її. Мого тексту практично не було. Я дуже образився. Дувся довго і серйозно. Якийсь час навіть не спілкувались. Товариш намагався пояснити мені про стилістику подання інформації, про порядок подання та багато інших цікавих журналістських примудростей. Та я, запальний, не слухав його, а красномовно дув щоки і мовчав. Тоді колега дав мені пораду - почни викладати свої думки на папері.
Спробував. Почав вести щоденник. Вистарчило мене аж на два тижні. Потім все менше і менше брав в руки записник... Так пройшло майже десять років...
А в минулому році моя давня коліжанка запропонувала виступити перед невеличкою аудиторією з майстер-класом на тему нетворкінга. На підготовку було менше доби. Зайшов в своє улюблене кафе і за дві години родилась стаття "Нетворкінг - ням ням". Потім був виступ у Lviv StartUp Club. Мені сподобалось. Потім була ще не одна стаття, презентація і не один виступ...
За якийсь час, попав на майстер-клас Петра Нека про твіттер. Зацікавився. Почав твітитись. Почав жити в твіттері. Читаючи багатьох відомих українських блогерів, мені знову захотілось спробувати писати. І ось я наважився. Так народився мій "Вступ"...
